Сьогодні отримала по одній з численних спадкових справ, які знаходяться в моєму провадженні, свідоцтво про право на спадщину для своїх клієнтів. Можу із впевненістю сказати, що ця спадкова справа була найскладнішою у моїй практиці, оскільки складнощі траплялися майже на кожному її етапі.
По-перше, майже всі документи, які необхідні для оформлення спадщини, було втрачено. По-друге, спадкодавиця за життя декілька разів змінювала прізвище, що ускладнювало як оформлення дублікатів, так і встановлення родинних відносин із спадкоємцями. Крім того, спадкодавиця померла в іншій державі, у зв’язку з чим було видане закордонне свідоцтво про смерть із перекладом та апостилем.
Коли цей диво-документ опинявся в руках держслужбовців, на яких покладено функції щодо видачі відповідних довідок, складалося враження, що це свідоцтво, видане прибульцями з космосу, оскільки в один момент вводило людину в ступор.
Далі починалися сумніви, а чи воно дійсне і таке інше.
Щодо зняття з реєстрації (виписки) померлої з квартири та отримання довідок Форми №3 та №2 була окрема історія у паспортному столі, оскільки паспортисти чомусь вирішили, що вони найкраще за адвокатів розуміють законодавство (навіть не маючи при цьому юридичної освіти).
Але після того, як їх юридичний відділ пояснив своїм паспортистам, що на запити нотаріуса потрібно відповідати та надавати довідки незалежно від Закону України «Про захист персональних даних», їм довелося змиритися з тією реальністю, що вони все ж таки не юристи.
На додачу, ще і державний нотаріус, яка не знала як правильно вчиняти нотаріальні дії з 2013 року, у зв’язку із набранням чинності ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України».
В решті-решт моя наполегливість та правильне розуміння законів допомогли мені успішно завершити цю справу.
Але, нажаль некваліфікованість деяких держслужбовців та небажання відповідально ставитись до своєї роботи, найчастіше змушує людей «ходити по колу» або заводить у «глухий кут».
По-перше, майже всі документи, які необхідні для оформлення спадщини, було втрачено. По-друге, спадкодавиця за життя декілька разів змінювала прізвище, що ускладнювало як оформлення дублікатів, так і встановлення родинних відносин із спадкоємцями. Крім того, спадкодавиця померла в іншій державі, у зв’язку з чим було видане закордонне свідоцтво про смерть із перекладом та апостилем.
Коли цей диво-документ опинявся в руках держслужбовців, на яких покладено функції щодо видачі відповідних довідок, складалося враження, що це свідоцтво, видане прибульцями з космосу, оскільки в один момент вводило людину в ступор.
Далі починалися сумніви, а чи воно дійсне і таке інше.
Щодо зняття з реєстрації (виписки) померлої з квартири та отримання довідок Форми №3 та №2 була окрема історія у паспортному столі, оскільки паспортисти чомусь вирішили, що вони найкраще за адвокатів розуміють законодавство (навіть не маючи при цьому юридичної освіти).
Але після того, як їх юридичний відділ пояснив своїм паспортистам, що на запити нотаріуса потрібно відповідати та надавати довідки незалежно від Закону України «Про захист персональних даних», їм довелося змиритися з тією реальністю, що вони все ж таки не юристи.
На додачу, ще і державний нотаріус, яка не знала як правильно вчиняти нотаріальні дії з 2013 року, у зв’язку із набранням чинності ЗУ «Про внесення змін до Закону України «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень» та інших законодавчих актів України».
В решті-решт моя наполегливість та правильне розуміння законів допомогли мені успішно завершити цю справу.
Але, нажаль некваліфікованість деяких держслужбовців та небажання відповідально ставитись до своєї роботи, найчастіше змушує людей «ходити по колу» або заводить у «глухий кут».
Комментариев нет:
Отправить комментарий